|
Студентський гарт (Киев) 12.06.79 (№ 11)
ТЕАТР АЛЛИ ПУГАЧОВОЇ
Восени 1974 року телеглядачі вперше побачили і почули невідому їм доти співачку, яка виконувала драматичну пісню — «Єрмолова з Чистих прудів» та легку, жартівливу, але з невеличкою журбинкою естрадну мініатюру «Посидимо, поокаємо». Алла Пугачова — а це була вона — одразу сподобалась і глядачам, і суворому жюрі, стала лауреатом V Всесоюзного конкурсу молодих артистів естради.
Через кілька місяців на Міжнародному фестивалі естрадної пісні «Золотий Орфей» виконала широко відому пісню «Арлекіно». Та зуміла не повторитись, створила справжній спектакль, трагічний монолог маленької людини, яка губить свій талант під маскою клоуна і страждає від самотності. Оригінальне вирішення, природність, продуману пластику, артистичність, свіжість почуттів, красивий сильний голос (а це рідкість на естраді в наш час електропідсилювачів) і віртуозне володіння ним, уміння налагодити тісний контакт із глядачами (веде всі свої програми сама), повести їх за собою у чарівний світ прекрасного — все це актриса продемонструвала на фестивалі в Болгарії і одержала Великий приз.
Мабуть, відтоді виступи співачки ми називаємо «театром Алли Пугачової». Вона записує грамплатівки, знімається на телебаченні, виконує свої пісні по радіо, стає лауреатом всесоюзних телеконкурсiв «Пісня-76, 77, 78», багато гастролює по краінi і за рубежем.
У 1977 році А. Пугачова удостоєна високого звання заслуженої артистки РРФСР. А в наступному завойовує Головний приз конкурсу Інтербачення на фестивалі естрадної пісні в польському місті Сопоті. Грошову премію — 20 тисяч злотих — подарувала дитячому будинку імені Януша Корчака. До речі, діти дуже люблять виступи співачки. І вона багато співає для них, як ніхто інший вміє створити добрий настоій, атмосферу свята в дитячій аудиторії.
Але оплески, квіти — все це було потім. А спочатку?.. Шлях артистки до пісні розпочався ще 1965 року. Навчалася на диригентсько-хоровому факультеті Музичного училища імені Іполітова-Іванова. В двадцять років стала професійною співачкою. З агітбригадою радіостанції «Юність» Всесоюзного радіо виступала на багатьох ударних комсомольських будовах нашої країни, на імпровізованих сценах, польових станах, у маленьких клубах. Потім — направлення в Липецьку філармонію. Там працювала солісткою ансамблю «Новий електрон», шукала свій шлях в естраді, працювала над словом, жестом, інтонацією. З особливою вимогливістю співачка добирала репертуар. Корисною була і робота з джаз-оркестром під керуванням Олега Лундстрема. А пізніше, з ансамблем «Веселі хлоп’ята», стає лауреатом Всесоюзного та міжнародних конкурсів, завойовує любов глядачів.
Головним у своїй творчості Пугачова вважає щирість, відвертість і правдивість. Актриса проживає на сцені кожну пісню. Мабуть, тому вона починає писати музику до пісень, а інколи, навіть, і... слова. До речі, вона дуже любить хорошу поезію.
На концертах у Києві, які нещодавно проходили у рамках VII Всесоюзного фестивалю мистецтв «Київська весна-79», присвяченого 325-рiччю возз’єднання України з Росією, Алла Пугачова показала нову програму. Музику до більшості пісень створила вона сама. Концерти, на яких побували тисячі киян, запам ятаються надовго. Глядачі побачили справжній естрадний театр, одержали насолоду i від пісень, і від їх виконання.
Дуже важко було зустрітися зі співачкою, порозмовляти з нею. Адже їй доводилося виступати по кілька разів на день. Втомлена після концерту, вона просить не задавати багато питань.
— Алло Борисiвно, досi ми чули ваш голос у кiнокартинах тiльки за кадром. Це фiльми "Фантазii Веснухiна", "Iронiя долi", "Кухар i спiвачка", "Вiдважний Ширак", "Король олень", "Баскетболiсти" та iншi. А тепер ви дебютували i як драматична актриса, зiгравши головну роль у художньому фiльмi...
— Дійсно, я зіграла головну роль — роль співачки Анни Стрельцової у фільмі режисера Олександра Орлова «Жінка, яка співає». У цій картині, що, я знаю, користується великим комерційним успіхом, найближче мені — пісні, адже фільм музичний. Особливо люблю виконувати пісні «Жінка, яка співає», «Сонет Шекспіра», «Приїжджай». Я співаю їх і на концертах у Києві.
Радію, що в фільмі поряд з піснями популярних композиторів прозвучали і мої твори. Я написала також і оркестрову музику до нього.
— В ОДНОМУ З ІНТЕРВ’Ю ВИ ОБІЦЯЛИ ПОКАЗАТИ ГЛЯДАЧАМ ПРОГРАМУ ШОУ, В ЯКІЙ БУДУТЬ СВІТЛОВІ ЕФЕКТИ, КРАСИВІ КОСТЮМИ, СВЯТКОВИЙ НАСТРІЙ, ТАК БИ МОВИТИ, — ЕСТРАДНЕ ВИДОВИЩЕ.
— Думаю, що свою обіцянку виконала. Саме такий естрадний спектакль я привезла до Києва. Але вже мрію про нову програму. Гадаю, це буде моно-опера — велика пісня, скажімо, на годину. Тобто, театр одного актора.
— ПІСНІ, НАПИСАНІ ВАМИ, ДУЖЕ ПОПУЛЯРНІ У СЛУХАЧІВ...
— Мені це приємно. Зараз у московському Театрі естради я виступаю з програмою, яка складається вже з п’ятнадцяти пісень композитора Алли Пугачової.
— ВИ СТУДЕНТКА РЕЖИСЕРСЬКОГО ФАКУЛЬТЕТУ ДЕРЖАВНОГО ІНСТИТУТУ ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА. ЯК ВСТИГАЄТЕ ВСЕ РОБИТИ?
— Так, важко зробити все намічене. Часу завжди не вистачає: концерти, гастролі, записи на радіо і телебаченні, у фірмі «Мелодія» і, нарешті, — екзаменаційна сесія... Але навчатися цікаво. Моя мрія — стати справжнім естрадним режисером, ставити пісню-образ. Це потреба часу. У нашiй естраді, на жаль, майже немає талановитих постановників пісні, а такий режисер необхідний кожному виконавцю.
— ЩО САМЕ ВВАЖАЄТЕ ГОЛОВНИМ У СВОЇЙ ТВОРЧОСТІ, НАД ЧИМ ПРАЦЮЄТЕ ЗАРАЗ?
— Головне — нести радість людям, щиро віддавати частку своєї душі, свого серця. Над чим працюю зараз? — готую нову програму. Виходять на екрани фільми, до яких я написала музику, — «Звездное лето» та «Iнтеллект взаймы». Всесоюзна фірма «Мелодія» випускає мою платівку «Арлекино» и другие». Записала нові пісні до платівки, яку гадаю назвати «Поднимись над суетой!». Найближчим часом альбом «Зеркало души», який добре знайомий радянським слухачам, виходить в Японії і Англії. Ну, а планів — планів багато.
— ЯК СТАВИТЕСЬ ДО СВОЄЇ ПОПУЛЯРНОСТІ?
— У мене є почуття гумору...
— ВИ ВЖЕ БУВАЛИ В КИЄВІ РАНIШЕ?
—Так, я кілька разів виступала у вашому місті. Але в квітучому травні, та ще й на фестивалі «Київська весна» — вперше.
Задоволена, що співала у найкращих київських концертних залах: Жовтневому палаці, Палаці «Україна». Щаслива тим, що ще раз зустрілася з українськими глядачами — любителями і шанувальниками естрадного мистецтва. Хотіла б приїхати до Києва ще і ще раз, але це вже від мене не залежить...
Н. КАЗИМІРОВА
Фото автора.
ПЕРЕВОД
ТЕАТР АЛЛЫ ПУГАЧЕВОЙ
Осенью 1974 года телезрители впервые увидели и услышали неизвестную им до тех пор певицу, исполнявшую драматическую песню «Ермолова с Чистых прудов» и легкую, шутливую, но с легкой грустинкой эстрадную миниатюру «Посидим, поокаем». Алла Пугачева — а это была именно она — сразу понравилась и зрителям, и строгому жюри, став лауреатом V Всесоюзного конкурса артистов эстрады.
Через несколько месяцев на Международном фестивале эстрадной песни «Золотой Орфей» она исполнила широко известную песню «Арлекино». Но сумела не повториться, создав настоящий спектакль, трагический монолог маленького человека, который губит свой талант под маской клоуна и страждающих от одиночества. Оригинальное решение, естественность, продуманная пластика, артистизм, свежесть чувств, красивый сильный голос (редкость на эстраде в наш век электроусилителей) и виртуозное владение им, умение наладить тесный контакт со зрителями (все свои программы она ведет сама), увлечь их за собой в волшебный мир прекрасного — все это актриса продемонстрировала на фестивале в Болгарии и завоевала Гран-при.
Пожалуй, с тех пор выступления певицы мы и называем «театром Аллы Пугачевой». Она записывает грампластинки, снимается на телевидении, исполняет свои песни по радио, становится лауреатом всесоюзных телеконкурсов «Песня-76, 77, 78», много гастролирует по стране и за рубежом.
В 1977 году А. Пугачева удостоена высокого звания заслуженной артистки РСФСР. А в следующем году завоевывает Главный приз конкурса «Интервидение» на фестивале эстрадной песни в польском городе Сопоте. Денежную премию — 20 тысяч злотых — она подарила детскому дому имени Януша Корчака. К слову, дети очень любят выступления певицы. И она много поет для них, как никто другой умея создать добрый настрой и атмосферу праздника в детской аудитории.
Но аплодисменты, цветы — все это было потом. А сначала?.. Путь артистки к песне начался еще в 1965 году. Училась на дирижерско-хоровом факультете Музыкального училища имени Ипполитова-Иванова. В двадцать лет стала профессиональной певицей. С агитбригадой радиостанции «Юность» Всесоюзного радио выступала на многих ударных комсомольских стройках нашей страны, на импровизированных сценах, полевых станах, в маленьких клубах. Затем — направление в Липецкую филармонию. Там работала солисткой ансамбля «Новый электрон», искала свой путь на эстраде, работала над словом, жестом, интонацией. С особой требовательностью певица подбирала репертуар. Полезной была и работа с джаз-оркестром под управлением Олега Лундстрема. А позже, с ансамблем «Веселые ребята», она становится лауреатом Всесоюзного и международных конкурсов, завоевывая любовь зрителей.
Главным в своем творчестве Пугачева считает искренность, откровенность и правдивость. Актриса проживает на сцене каждую песню. Пожалуй, поэтому она начинает писать музыку к песням, а иногда даже и... слова. К слову, она очень любит хорошую поезию.
На концертах в Киеве, которые недавно проходили в рамках VII Всесоюзного фестиваля искусств «Киевская весна-79», посвященного 325-летию воссоединения Украины с Россией, Алла Пугачева показала новую программу. Музыку к большинству песен создала она сама. Концерты, на которых побывали тысячи киевлян, запомнятся надолго. Зрители увидели настоящий эстрадный театр, получили наслаждение и от самих песен, и от их исполнения.
Было очень трудно встретиться с певицей, поговорить с ней. Ведь ей приходилось выступать по несколько раз в день. Уставшая после концерта, она просит не задавать много вопросов.
— Алла Борисовна, до сих пор мы слышали ваш голос в кинокартинах только за кадром. Это фильмы «Фантазии Веснухина», «Ирония судьбы», «Повар и певица», «Отважный Ширак», «Король-олень», «Баскетболисты» и другие. А теперь вы дебютировали и как драматическая актриса, сыграв главную роль в художественном фильме…
— Действительно, я сыграла главную роль — роль певицы Анны Стрельцовой в фильме режиссера Александра Орлова «Женщина, которая поет». В этой картине, которая, как я знаю, пользуется большим коммерческим успехом, ближе всего мне песни, ведь фильм музыкальный. Особенно люблю исполнять песни «Женщина, которая поет», «Сонет Шекспира», «Приезжай». Я пою их и на концертах в Киеве. Радуюсь, что в фильме наряду с песнями популярных композиторов прозвучали и мои произведения. Я написала также и оркестровую музыку к нему.
— В одном из интервью вы обещали показать зрителям шоу-программу, в которой будут световые эффекты, красивые костюмы, праздничное настроение, так сказать — эстрадное зрелище.
— Думаю, что свое обещание выполнила. Именно такой эстрадный спектакль я привезла в Киев. Но уже мечтаю о новой программе. Думаю, это будет моноопера — большая песня, скажем, на час. То есть театр одного актера.
— Песни, написанные вами, очень популярны у слушателей…
— Мне это приятно. Сейчас в московском Театре эстрады я выступаю с программой, которая состоит уже из пятнадцати песен композитора Аллы Пугачевой.
— Вы студентка режиссерского факультета Государственного института театрального искусства. Как успеваете все делать?
— Да, трудно сделать все намеченное. Времени всегда не хватает: концерты, гастроли, записи на радио и телевидении, на фирме «Мелодия» и, наконец, — экзаменационная сессия… Но учиться интересно. Моя мечта — стать настоящим эстрадным режиссером, ставить песню-образ. Это требование времени. На нашей эстраде, к сожалению, почти нет талантливых постановщиков песни, а такой режиссер необходим каждому исполнителю.
— Что именно считаете главным в своем творчестве, над чем работаете сейчас?
— Главное — нести радость людям, искренне отдавать частицу своей души, своего сердца. Над чем работаю сейчас? Готовлю новую программу. Выходят на экраны фильмы, к которым я написала музыку, — «Звездное лето» и «Интеллект взаймы». Всесоюзная фирма «Мелодия» выпускает мою пластинку «Арлекино и другие». Записала новые песни для пластинки, которую думаю назвать «Поднимись над суетой!». В ближайшее время альбом «Зеркало души», который хорошо знаком советским слушателям, выходит в Японии и Англии. Ну, а планов — планов много.
— Как относитесь к своей популярности?
— У меня есть чувство юмора…
— Вы уже бывали в Киеве раньше?
— Да, я несколько раз выступала в вашем городе. Но в цветущем мае, да еще и на фестивале «Киевская весна» — впервые. Довольна, что пела в лучших киевских концертных залах: Октябрьском дворце, Дворце «Украина». Счастлива тем, что еще раз встретилась с украинскими зрителями — любителями и поклонниками эстрадного искусства. Хотела бы приехать в Киев еще и еще раз, но это уже от меня не зависит…
Н. Казимирова
Фото автора
Студентський гарт. — Киев, 1979. — 12 июня (№ 11)
|
|
|
|
